Nokturnal Mortum - У Човні З Дурнями

За північ. Горять старі дахи Закути біль до підземної опали Відверто йдуть мої шляхи За блідою повагою колишньої орави Місяць, що спить у канаві Десь біля серця, у глибині душі Бачить сон у зеленій весняній оправі Як обіймає сонце вночі Тремтить та в’яне події привид Гримне цей світ, дуже гримне, молись! Мабуть, у прірві відпочине як слід В забутті за обрієм зрозумієш колись Біля білого вершника думи Разом з ним ми йшли і вдень, і вночі Там, за стінами, з нами був надії промінь Він не дасть відпочити ні мені, ні тобі Розкриття ока Мрій – забуття Нехай та прірва глибока У ній розуміння життя Багаттям горіли пісні Вили, кричали, забрали усе Закриті вікна захололі Заблудлі слова мимоволі Але ці шляхи до долі До слави, не до біди Відверто калічать до болю Бери за шию – веди!